пожирати — ПОЖИРА|ТИ 2 (2*), Ю, ѤТЬ гл. 1.Приносить когол. в жертву: конѣ и бѣлы˫а и рыжиѣ пожираше овы˫а сл҃нцю, а дрѹгы˫а огню и вѣтромъ. (ἔϑυεν) ГА XIV1, 231б. 2. Приносить жертву комул.: тако и елиазаръ дѣтми сверши. и предъстави б҃у дѣти бо и ѹчн҃кы.… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
пожирати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
питательныи — (2*) пр. 1.Годный в пищу: ˫ако нѣкими зубы испытателными. помыслы разлучати и ѹмѧчивати. елико ѹбо непотребно попливати. и елико же питателно пожирати. (τρόφιμον) ГБ к. XIV, 12в. 2. Зд. Подходящий: Како не ѹподобитесѧ и дарованыхъ како не… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
гателити — телю/, те/лиш, недок., фам. Жадібно їсти, пожирати … Український тлумачний словник
поглинати — а/ю, а/єш, недок., погли/нути, и/ну, и/неш, док., перех. 1) Вбирати в себе. || Робити нечутним, заглушати (звуки, шум і т. ін.). || перен. Читаючи, вивчаючи, спостерігаючи що небудь, засвоювати, сприймати (жадібно або у великій кількості). 2)… … Український тлумачний словник
пожерти — див. пожирати … Український тлумачний словник
пожирання — я, с. Дія за знач. пожирати … Український тлумачний словник
хапати — I а/ю, а/єш, недок., перех. 1) Швидко, поривчасто брати, схоплювати, підхоплювати кого , що небудь. || Братися, чіпляючись за що небудь або повисаючи на чомусь. || Поривчасто схоплювати кого небудь за щось, затримуючи, зупиняючи його. ||… … Український тлумачний словник
